Заміокулькас (Zamioculcas) – догляд у домашніх умовах

Латинське найменування: Zamioculcas

Категорія: трав'янисті суккулентні рослини

Батьківщина: Африка

Заміокулькас новомодна екзотична кімнатна рослина

Заміокулькас (Zamioculkas) - прекрасний, вічнозелений суккулент з м'ясистими листочками темно-зеленого відтінку. Квітка заміокулькас своїми рідними місцями вважає неосяжні пустелі Африки. Рослину заміокулькас було описано в 1829 році відомим колекціонером тропічних рослин і засновником саду екзотичних рослин Конрадом Лоддіджесом. У 1856 році ботаніком з Австрії Генріхом Вільгемом Шоттом каладіум замієлистний був виділений в окремий рід під назвою Заміокулькас Лоддіджеса. А вже з 1908 року назвав цю прекрасну квітку заміокулькас замієлистний вперше директор Берлінського ботанічного саду Адольф Енглер.

Так і зараз іменується цей суккулент професійними садівниками, а рейтинг його як кімнатної рослини можна бачити за численними народними назвами, викликаними загальним видом, або ж прикметами, пов'язаними з цією квіткою. Такої кількості імен не має жодна рослина: занзібарська перлина, вічне дерево або товстун, ароїдні пальма, Грошове (Доларове) дерево, в Китаї - Золоте дерево, рослина свята Китайського Нового року, жіноче щастя.

Невибаглива вражаюча декоративна рослина в мікрокліматі природного середовища росте в лісових низинах, на скелях, сонячних пасовищах і на дуже бідних, безводних, піщаних територіях. Незвичайність заміокулькаса в підземному стовбурі, з якого виростають чотири або шість перистих темно-зелених глянцевих з восковим нальотом прямостоячих листка, розміром до одного метра. Квітка заміокулькас відмінно пристосовується як до природних умов проживання, так прекрасно росте і в режимі не яскравого освітлення наших квартир.

Види заміокулькаса та його індивідуальні особливості

Заміокулькас заміелистний (Zamioculcac zamiifolia)

Батьківщиною цього виду є Східна Африка. Як і решта сукулентів, які ростуть на неозорих територіях пустелі росте повільно, в своїх товстих м'ясистих стеблах, коріннях і листках запасає вологу для використання її при тривалих посухах. Відмінною особливістю заміокулькаса замієлистного є наявність потужного підземного м’ясистого та товстого стебла кореневища - бульби. Заміокулькас квіти його непоказні дрібні, світло-кремові або білі зібрані в скромний малопомітний початок, який не відрізняється особливою красою, розташовується найчастіше внизу рослини і прикритий зеленим листяним покривалом. Заміокулькас цвітіння  його явище рідкісне, особливо в  домашніх умовах. Квітка нагадує качан на короткому квітконосі де зібрані дрібненькі, непоказні світлі квіточки. Заміокулькас кімнатна рослина оригінальна, скромна завжди прикрасить будь-який інтер’єр кожної домівки.

Заміокулькас ланцетоподібний (Zamioculcas lanceolata Peter)

Відомим ботаніком і директором Ботанічного саду Геттінгена Густавом Альбертом Петером у 1929 році був описаний заміокулькас ланцетоподібний, який найчастіше росте в Мозамбіку. В даний час він рідко виділяється як самостійний вид. Трав'яниста суккулентна рослина, у якої глянсові, складно-перисті, темно-зелені листові пластини більш подовженої ланцетовидної форми. Роздуті метрові листя виростають з товстого подібного на бульбу кореневища, утворюють оригінальну, своєрідну вічнозелену рослину, яка часто скидає листя під час тривалої посухи.

Заміокулькас Буавена (Zamioculcas boivinii Decne)

Заміекулькас Буавена дуже цікавий різновид рослини. У натуральній природі гірських лісів Східної Африки росте цей суккулент, який був вперше описаний ботаніками в 1870 році. На даному етапі щодо сучасної класифікації цій квітці був визначений інший рід сімейства ароїдних. І зараз він називається гонатопус Буавена (Gonatopus boivinii). Як культурна рослина виведена зовсім недавно і квітникарями любителями використовується її ботанічний вид. Росте рейтинг цієї домашньої рослини, що активізує створення нових оригінальних культурних форм селекційними методами.

Заміокулькас догляд в домашніх умовах

Витонченість, граціозність і невибагливість кімнатного заміокулькаса робить його частим мешканцем міських квартир. Адже мікроклімат, який створює центральне опалення, дуже близький до пустель. Для успішного розведення необхідно дотримуватись певних правил, базуючись на біології виду рослини, а також її звикання до умов існування. Кімнатна квітка заміокулькас позитивно ставиться до тепла з діапазоном найоптимальніших температур: влітку - від 19 до 24 градусів, взимку від 17 до 20 градусів, яскравого розсіяного освітлення, а поливати її потрібно помірно в міру просихання земляного кома. У період літнього тепла заміокулькас кімнатна рослина бажає, щоб її виносили на балкон на свіже повітря.

Заміокулькас догляд за ним абсолютно необтяжливий, а найголовніше ваш домашній вихованець неодмінно хоче отримати зовсім трохи любові та уваги, а в свою чергу обдарує красою, привабливістю та багатством.

Заміокулькас розмноження

Найкраще розмножується заміокулькас  вегетативний способом, при якому використовують будь-які частини рослини.

• Можна розмножувати розподілом дорослої рослини. Потрібно розділити корінь, трішки підсушити та посадити кожну частину у свій горщик.
• Відокремлення складного листка-гілки з брунькою, якому дають підсохнути та садять на постійне місце. А для звичайний догляд.
• Розмноження листовою пластиною – най триваліший за часом спосіб розмноження. Листочок трохи підсушують, потім садять в маленький горщик, поливають, періодично провітрюють. Процес формування корінців бульбочок дуже тривалий, а нових листочків можна діждатися через півроку.

Заміокулькас пересадка здійснюється навесні або влітку бажано з періодичністю два роки. Пересаджувати потрібно у високий глиняний горщик, який відповідає розміру кореневої системи. Гумусний субстрат має бути достатньо поживним. Обов’язково потрібний хороший дренаж, який повинен займати майже одну четверту від висоти горщика.

Заміокулькас шкідники та хвороби

Тим не менш, заміокулькас хвороби його можуть виникнути від враження павутинним кліщем, рідше борошнистим черв’яком або щитовою попелицею. Для попередження захворювання рослину необхідно регулярно оглядати та використовувати профілактичні заходи. При появі паразитів на рослині необхідно негайно застосовувати методи для їх знищення, спочатку механічні за допомогою мильного розчину, слабкого тютюнового настою. А якщо цього недостатньо терміново обробити готовими препаратами хімії.