Латинське найменування: (Iberis)
Категорія: однорічні, багаторічні трав'янисті рослини
Батьківщина: Південна Європа та Мала Азія
Іберіс – король ландшафтного дизайну
Іберіс (Iberis), він же іберійка, він же стінник, об'єднує рід з сорока видів трав, морозостійких багаторічників або теплолюбних однорічників і прекрасно вписується в родину Хрестоцвіті або Капустяні.
Виявлена квітка іберіс на землях Піренейського півострова (в стародавні часи Іберія). Звідси й походить ім'я цієї життєрадісної вічнозеленої рослини, яка після зимових холодів першою прокидається та радує око своїм напрочуд гарним зеленим листям.
Можна почути й інші імена-синоніми рослини: стінник, різнопелюстка, перечник.
Ареол поширення цього ніжного створіння гірські та прибережні території Південної Європи та Малої Азії.
Опис іберису: особливістю є стержневий корінь. Стебла прямостоячі або пониклі. Виростають висотою до 35 см. Покриті вони маленькими, до семи сантиметрів, темно-зеленими з відливом листочками, які мають видовжену, клиноподібну форму та злегка ущільнені. Шикарні, довгі, зонтичні суцвіття зібрані з сорока дрібних кругленьких запашних квіточок діаметром 1,5 см. Забарвлення у квіточок від рожевого, лілового, білого, бузкового до червоного кольору. З травня місяця можна споглядати пишне цвітіння іберійки тривалістю до двох місяців, яке повністю ховає під собою все листя. Бджоли й метелики часто збираються на іберисі. Він є гарним медоносом. З липня на рослині з'являється насіння, яке зібране в стручках.
Завдяки двом головним якостям декоративній красі та гарному аромату іберіс на дачі стає все популярнішим. Без його чарівного яскравого цвітіння та невибагливості в вирощуванні важко уявити оригінальний ландшафтний дизайн. Ібериси прекрасно прикрасять кам'янисті садки, рокарії, альпійську гірку, клумби, рабатки. Іберіс в горщику, підвісних кашпо та кошиках з його рясно квітучими кущами виглядає чудово на балконі та терасі. Чудовий вигляд мають зрізані квіти іберісу в букетах, тривалий час ними можна милуватися в вазах і вдихати приємний медовий аромат.
Іберіс види
Іберіс багаторічний або різнопелюстка, його різновиди
Іберіс вічнозелений (Iberis sempervirentes)
Мала Азія є батьківщиною цієї напівчагарникової рослини, яка досягає сорока сантиметрової висоти. На міцних гіллястих стеблах розташовуються семи сантиметрові подовжені, з гладкою блискучою поверхнею листочки темно-зеленого кольору. Стінник зацвітає білими дрібненькими п'ятнадцяти міліметровими квіточками, зібраними в зонтичні п'яти сантиметрові суцвіття. У культурному вирощуванні зустрічається з другої половини сімнадцятого століття.
Іберіс Дана (Iberis Dana)
Це найпопулярніший карликовий різновид висотою до п'ятнадцяти сантиметрів. Відрізняється від іберісу вічнозеленого дуже пишним цвітінням.
Іберіс гібралтарський (Iberis gibraltarica)
Іспанія та Марокко - батьківщина цього наполовину вічнозеленого двадцяти п'яти сантиметрового чагарнику. Іберіс – хамелеон, розмножується самостійно. Забарвлення бузкових квіточок періодично змінює свою насиченість.
Іберіс скелястий (Iberis saxatilis)
Представлений цей іберіс п'ятнадцяти сантиметровими напівчагарниками, які цвітуть з початку травня. На протязі двох місяців соковита зелена трава покрита суцільними блідо-рожевими або білими квітковими ароматними шапками.
Іберіс кримський (Iberis simplex)
Низькоросла до десяти сантиметрів багаторічна рослина з сизуватими опушеними листочками. У період цвітіння покривається фіолетовими бутонами, які поступово змінюють колір та перетворюються в біленькі квіточки. Любить стінник сонячні кам'янисті території з бідним, але добре розпушеним грунтом з великим вмістом кальцію.
Однорічний іберіс і його різновиди
Іберіс парасольковий (Iberis umbellata)
Найпопулярнішими однолітниками, які мають гладенькі, голі, розгалужені стебла сорока сантиметрової висоти з черговими ланцетоподібними листками, являються іберіси парасолькові. Квіточки у них різного забарвлення, від рожевого до бузкового, утворюють буйну піну парасолькових суцвіть. Цією красою можна милуватися на протязі двох місяців. Відомий та поширений в культурному вирощуванні з далекого шістнадцятого століття.
Іберіс гіркий (Iberis amara)
Однорічний іберіс, висота його в межах тридцяти сантиметрів. Розгалужені від кореня та злегка опушені стебла покриті зубчастими по краях, тупими, черговими листочками. Двох сантиметрові квіточки, біленькі або бузкові, утворюють гроноподібні суцвіття, які мають схожість з колоною. Рослина в культурі ще з XVI століття.
Іберіс посадка та догляд у відкритому грунті
Іберіс відрізняється невибагливістю в вирощуванні, але все ж потрібно знати деякі тонкощі для отримання ефектного результату своєї роботи.
Посадити стінник відкритим способом потрібно при теплій весняній погоді. Розмістити його бажано на відкритій сонячній ділянці для отримання яскравого та пишного цвітіння.
Потрібно пам'ятати, що грунт для іберісу необхідний суглинний або кам'янистий, який не дає застою зайвої вологи в корінцях.
Сам процес висадки сіянців потрібно виконувати дуже акуратно. Садити саджанці один від одного слід на відстані не менше 15 см. Землю біля кожного кущика злегка ущільнити й полити. Надмірний полив може негативно відбитися на кореневище рослини. Вони почнуть загнивати, це призведе до загибелі рослини.
Іберіс догляд за ним не складний. Бажано пару раз підгодувати свого вихованця розчином комплексних мінеральних добрив - при появі перших листочків і під час цвітіння. Цього достатньо буде для фантастичного цвітіння іберісу.
Багаторічним іберісам, які вже відцвіли, для підтримки гарного, компактного зовнішнього вигляду, потрібно зробити обрізку верхньої третьої частини рослини. Періодично треба прибирати квіточки, які вже зів'яли. При досягненні п'яти річного віку іберіс бажано розсадити для підтримки унікальної декоративності та збільшення розмірів квіточок.
Іберіс – морозостійка рослина, але до приходу зимових холодів її бажано прикрити шаром опалого листя або шаром хмизу.
Іберіс – опис вирощування з насіння
Зазвичай іберіс розмножують за допомогою насіння. Його сіють в середині весни. Іноді практикують його висівання й до настання зими. Тоді цю ділянку, що засіяли іберісом, необхідно вкрити листям від заморозків. Цвісти весняна іберійка почне тільки через два місяці. А та, яку посіяли в зиму, зійде через десять днів після потепління. Для продовження тривалості квітучого періоду стінника, насіння можна посіяти двічі з інтервалом у два тижні. Сіянці які зійшли необхідно прорідити. Між росточками потрібно залишати проміжок не менше 20 см. Іберісу не подобається рости в тісноті.
Іберіс може розсіятися й самостійно. Насіння обсипається, а навесні виростає величезна кількість росточків. Їх можна правильно розсадити та отримати повноцінну рослину.
Іберіс в ландшафтному дизайні буде виглядати дуже красиво, підкреслить текстуру камінчиків або їх кусочків, створить чудові світлі хмарки та висвітить композицію зсередини. Тим більше, що він адекватно та позитивно реагує на рослин-сусідів. Головне, щоб вони не надто обмежували його особистий простір. Такими рослинами можуть бути тюльпани, флокси, ялівець та багато інших.
Захворювання та шкідники іберісу
При порушенні агротехніки іберіс можуть відвідати шкідники:
- попелиця,
- борошнистий червець,
- земляні блішки.
При виявленні непроханих гостей потрібно обробити рослину інсектицидним або акарицидним засобом.
Іберіс отруйна рослина
Чудовий та невибагливий іберіс перетворить і прикрасить дачну ділянку наземною хмаркою з квіточок, зачарує та подарує приємні емоції своїм незабутнім ароматом.
Написати коментар
Коментарі